Лука 21

І будуть ознаки на сонці, і місяці, і зорях, і тривога людей на землі, і збентеження від шуму моря та хвиль, 26коли люди будуть мертвіти від страху й чекання того, що йде на ввесь світ, бо сили небесні порушяться. 27І побачать тоді Сина Людського, що йтиме на хмарах із силою й великою славою! 28 Коли ж стане збуватися це, то випростуйтесь, і підійміть свої голови, бо зближається ваше визволення! 29І розповів Він їм притчу: Погляньте на фіґове дерево, і на всілякі дерева:

30як вони вже розпукуються, то, бачивши це, самі знаєте, що близько вже літо. 31Так і ви, як побачите, що діється це, то знайте, що Боже Царство вже близько! 32Поправді кажу вам: Не перейде цей рід, аж усе оце станеться. 33Небо й земля проминуться, але не минуться слова Мої!

Кайдаші зі Христом

Всі ми знаємо повість Івана Нечуй-Левицького «Кайдашева Сім’я». Цього річ з’явилась усучаснена екранізація повісті і багато хто з вас її вже подивилися. Повість описує життя звичайних українських селян після скасування кріпацтва. Здається, можна радіти та змінювати свій побут, але все зовсім не так. В новому часі вже не діють ті моральні закони якими керувалися кріпаки, тепер син і донька можуть самі обирати собі пару, стосунки з паном (власником) змінюються на стосунки з орендарем, з’являється можливість отримати або купити свободу і поїхати жити в інше місце. Для когось ця свобода здається раєм, але не для всіх, бо старші не можуть звикнути до неї. Відтепер треба самому піклуватися про свій добробут та шукати працедавця. Багато устоїв зникають, але бідність лишається.

Схоже відбувалось під час становлення радянської влади, і потім знову схожі процеси почалися в Незалежній Україні. Колесо зробило оберт, і утворився інший порядок, але сварки дому Кайдашів лунають і досі. Досі ми чуємо ті самі нарікання батьків на дітей і дітей на батьків, досі ми бачимо як змінюється світ навколо і старе стає немодним, непотрібним і люди старих звичаїв так само лишаються за бортом.

Вічна боротьба між старим та новим триває, і ми не побачимо її кінця. З новими технологіями зникає потреба в робочих руках. Кіно заміняє театр. Телевізор заміняє кіно. Інтернет заміняє телевізор. Одне явище приходить в світ та підміняє інше, наче покоління за поколінням.

Одне діло, коли таке відбувається з технікою, і набагато складніше, коли таке трапляється з родиною, яка припиняє нести свою вартість. Молоді люди вибирають жити під одним дахом, ділити одне ліжко і не нести зобов’язань одне перед одним. Ані перед державою, і тим більше, перед Богом. Вже не ясно, чи родина об’єднує чоловіка та жінку, чи когось іншого. Схожі питання виникають з абортами, повагою до дорослих, стосунками коханих людей, стосунками на роботі та багатьма іншими суспільними явищами.

Але і в менших справах ми бачимо як змінюється ментальність, в якій особисте сумління має більшу вагу за Слово Боже і Господь втрачає Свій авторитет серед людей. Та якщо хтось думає, що це щось нове, то буде помилятися, бо таке ми бачили в цілій історії людства, і вся Біблія присвячена оповіданням про зрадливий народ який постійно відвертається від Бога.

Так робили наші предки, так робив стародавній Ізраїль і так само робили Адам з Євою в Едемському саду - визнавали свою особисту правду вищою за істину Божу. Вони всі були переконані, що настав час для нового, нестандартного, що Біблія застаріла і Божі закони теж повинні змінитися, на що Ісус ясно і чітко вказує:

«Небо й земля проминуться, але не минуться слова Мої!»

Божим Словом цей світ збудований і на ньому він стоїть. Не навпаки. Як би нам не хотілося підпорядкувати собі Бога, як би ми не хотіли щоб Він думав нашими категоріями та щиро вірив у нашу особисту правду, Бог, який незмінний та віковічний, лишається при своїй істині і завжди їй вірний.

Як би не змінювався світ, яку б мораль не приймав за закон - Боже Слово лишається на тому самому місці, воно не мовчить і знаходить нові відповіді на нові виклики сучасності, нагадує нам про правду і викриває брехню, незалежно від того, як цей світ брехню називає.

З грецької мови слово гріх (hamartia) також перекладається як невлучний постріл. Це мисливський термін який описує невдалий постріл з лука. Бог створює нас для досконалості та житті у Христі, і кожен раз коли ми від цього життя відхиляємось, не влучаємо в ціль призначену Богом, ми вчиняємо гріх. Кожен раз, коли ми відходимо від траєкторії заданої Богом, ми шкодимо нашим стосункам з Господом та шкодимо своєму життю.

Сьогодні, в другий Адвент, ми очікуємо Христа Який вказує нам на свободу від усієї метушні та мінливості світу. Він показує нам справжню свободу від гріха у чистоті та святості, в якій перебуває кожен хто перебуває у Христі. Бог бажає нашої свободи від гріха, а значить, дороги, якою ми будемо йти, в гармонії та любові пізнаючи істину.

Христос об’єднує нас навколо свого столу. Великих і малих, старших і молодших, людей з різних родин, країн та культур, бо найголовніше що нас об’єднує - це свобода яку ми маємо у Христі - великий дар, який кожен отримує не заслугами але милістю Всевишнього.

«Коли ж стане збуватися це, то випростуйтесь, і підійміть свої голови, бо зближається ваше визволення!»

Встаньте, випростуйтеся і підійміть голову до хреста, бо в другий Адвент входить Цар царів і Господь всіх господ. Подивіться один на одного і побачте свого ближнього якого дарував вам сам Христос. Він нас єднає у тілі та крові задля прощення, відкуплення гріхів, любові одне до одного та вічного життя.

Світ змінюється, минають покоління, і в кожного вдома живуть свої Кайдаші. Та не будьте засмучені через мінливий вітер часу, і впустіть Христа в свою родину аби вона об’єдналась навколо Нього. Нехай ваші Кайдаші приймуть Христа та будуть жити в щирій любові один до одного. Батьки і діти, чоловіки та дружини, друзі та колеги нехай перебувають в любові один до одного не тому що так прийнято, а тому що Христос нас усіх полюбив і покликав до свободи від гріха, пекла та влади диявола.

І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі.