'Вона та дві її невістки піднялися і повернулися з моавського поля, бо почули на полі Моава, що Господь відвідав Свій народ, щоби дати їм хліба. '

Рут 1:6

Як ми уявляємо собі місіонерів?

Лютеранська церква має довгу місійну історію. Одним з найвидатніших її місіонерів був Йоган Крапф, шваб народжений та похований під Штуттґартом. Та між народженням та похованням, його доля була переплетена з африканським континентом. Спочатку він почав місію в Ефіопії де перекладав Біблію на кілька місцевих мов, звідти він поступово перемістився до Кенії. Саме там був центр його місії, бо наступні роки плідної праці були присвячені біблійному перекладу на Суахілі - популярну мову в східній Африці.

Саме звідти і починається велика місія, що охоплює безліч конфесій, новостворених церков, та народи, які не мали доступу до святого письма, та ставали християнськими. Хто б міг подумати, що сьогодні стільки лютеранських церков буде в Африці. Сама Церква Ефіопії на сьогодні налічує близько 10 мільйонів хрещених лютеран.

Чи не є це великим чудом, коли Господь створює в пустелі квітучий сад? Коли в місці без жодної надії народжується Христова Церква та живе істиною надією на Христа та упованням на Його безмежну любов.

Коли Бог підіймає страждених та спраглих до Божого слова і дає їм свій щирий животворний хліб вічного Слова.

Саме про цей хліб ми читаємо в книзі Рут 1:6

'Наомі та дві її невістки піднялися і повернулися з моавського поля, бо почули на полі Моава, що Господь відвідав Свій народ, щоби дати їм хліба. '

Бо Наомі зі своїми невістками повертаються не куди небудь, а до Віфлеєма, де за багато років буде народжений Спаситель. І в цьому тексті автор використовує цікавий прийом, бо каже, що Господь відвідав Свій народ аби дати йому хліба, і тому Наомі йде до Вифлеєма, назва якого перекладається як «Дім Хліба». Яка чудова аналогія, чи не правда? Вони відправляються в подорож де на них чекають пригоди та спільні переживання, важка праця та щире уповання на Бога в усьому, що відбувається. І якщо ви подумаєте, що історія завершиться щасливим фіналом в кінці цієї книги, то я вас засмучу, бо справжній хліб у Вифлеємі з’являється не тоді коли Рут і Боаз народжують Оведа, дідуся Царя Давида, але коли в яслах у стайні народжується Ісус – Спаситель всього світу.

Так само як і місіонер Йоган Крапф, який за життя і уявити не міг, яких розмірів досягне місія на початку якої він стояв, Рут та Наомі не знають майбутнього.

Христос об’являється в домі хліба не лише земному Ізраїлю, але всій своїй церкві, з різних народів, яка розмовляє різними мовами та є носієм різної культури. В сьогоднішній Євангелії Ісус промовляє римському сотникові:

«ні в кого в Ізраїлі не знайшов Я стільки віри. Кажу вам, що багато хто прийде зі сходу й заходу і сяде з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небесному,

а сини Царства будуть викинуті в навколишню темряву; там буде плач і скрегіт зубів»

Бо ще ніхто за народженням не отримував громадянства Небесного Царства, але лише той, хто смиренно живе покликанням Христовим, та уповає на Триєдиного Бога, є тим хто мешкатиме в Його небесній оселі.

Ісус нам нагадує, що громадянство Небесне яке може даватися кожному, так і може не діставатися тому, хто, як нам здається, повинен його отримати, коли той міняє його на дешеві брязкальця сатани. Бо диявол живий і досі бажає витягувати вірних з Христової Церкви, під різними приводами. Він живе аби ускладнити нам дорогу спасіння та увести в бік Христових дітей, і ті хто вчора були вірні Господу, сьогодні продають своє першородство за тарілку супу та зраджують Христа поцілунком Юди. Маловірні збираються в церкві де прославляють Творця, і одразу за порогом зрадять Його ідеалам. Хоча чому чекати до порогу – одразу після Богослужіння мирська суєта та порожні слова наповнять кожного хто виходитиме з Церкви і ви самі дуже скоро станете свідками цього.

Але зараз слухайте, слухайте та почуйте новину про те що Христос об’явився серед нас, щоб змінити серце кожного, хто чує Його звіщення. Бо віра від слухання. Не від народження, не від походження, не від настрою та особистих рис характеру, а саме від слухання. І коли ми слухаємось та чуємо Христа, то живемо відповідно до Його Слова. Ви не знаєте, що приготував вам Господь, але в покорі можете прийняти Його волю та стати на істинний шлях поклоніння Цареві і довірити своє життя в Його руки і Він зростить у вашій пустелі квітучий сад.

Тому перед кожним з нас стоїть актуальне питання – чи прагнеш ти Христа, та чи хочеш жити з Ним, живим та явленим, або хочеш заховати Його в шухляді до наступної неділі? Чи прагнеш ти Його присутності в твоєму домі та товаристві? В Христовій Церкві Бог дає істинний хліб життя у святих дарах таїнства вівтаря, для вічного життя усіх вірних, та щоб кожен вірний пам’ятав про присутність Ісуса в його житті.

Тоді нехай твоя віра буде свідченням щирого прагнення Христа. Нехай вона Божою силою провадить тебе. Нехай живий Господь сповнить свою Церкву щирою благодаттю та буде її проводом до останнього дня.

І мир Божий, що вищий від усякого розуміння, нехай збереже серця ваші та ваші думки в Ісусі Христі. Амінь.

Диякон Халус