Проповідь на 19-ту неділю після Трійці

Матвія 9

1І, сівши до човна, Він переплинув, і до міста Свого прибув.

2І ото, принесли до Нього розслабленого, що на ложі лежав. І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розслабленому: Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої! 3І ось, дехто із книжників стали казати про себе: Він богозневажає. 4Ісус же думки їхні знав і сказав: Чого думаєте ви лукаве в серцях своїх? 5Що легше, сказати: Прощаються тобі гріхи, чи сказати: Уставай та й ходи? 6Але щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має владу Син Людський, тож каже Він розслабленому: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім! 7Той устав і пішов у свій дім. 8А натовп, побачивши це, налякався, і славив Бога, що людям Він дав таку владу!…

В ці осінні дні особливо важко встати з ліжка. В кожного з нас є знайомі які можуть годинами лежати в очікуванні поштовха який підніме їх з ліжка, але матрац не має такої функції. Ми спрямовуємо всі наші зусилля аби бути в тонусі та виконувати свої обов’язки, але лінь тримає нас в своїх обіймах. Цікаво, звідки в нас така риса? Наче нас ніхто не вчив бути лінивими. Ніби ми читали завжди про приклади зворотньої поведінки - працелюбність є основою розвитку і тим що покращує наш побут. Але ні, ми вибираємо інший шлях. Під лежачий камінь, як відомо, не тече вода, але того хто лежить не битимуть, на відміну від тих хто старається щось змінити.

Історики часто описували тих хто був фундаментом суспільної моралі і за це поплатився. Сократ відмовився йти проти совісті і випив отруту. Сенека, прихований християнин, поклав голову за те у що вірив і його катом став його ж учень Нерон. Ісус Христос помер на хресті за гріхи всіх людей аби кожен хто в Нього вірує не помер але мав вічне життя.

Всі хочуть вміти перетворювати воду на вино, та ніхто не хоче пити гіркий оцет на хресті.

Кожен бажає ходити по воді, та нікому не хочеться нести свій кривавий хрест на Череповище Ґолґофи.

Учні Христа були вражені тим як Ісус легко піддався римським охоронцям і пішов на забиття. Дивний Божий план передбачав абсолютну покірність Божій волі. Звісно, наш план може дуже сильно відрізнятися від Божих задумів і Христос нагадує нам про це в сьогоднішній історії.

Ми можемо довго робити з себе кого хочемо, та нашого повернення до Бога без духовного очищення не може  бути. Без відпущення гріхів ми на завжди лишаємось духовними каліками і не здатні на жодний духовний розвиток. Ми так схожі на того нерухомого каліку з сьогоднішньої Євангелії, він обтяжений тягарем гріха та проклять, який не здатен на ніщо.

Може, його важка доля є наслідком батьківських гріхів, а може він сам за молодості достатньо накоїв. В будь-якому разі, йому складно це знести і він знесилений на стільки, що не може поворушитися. Може в ньому ми впізнаємо себе, коли йшли до церкви, чи коли до нас прийшов хтось з віруючих близьких і познайомив з Христом. Ми були стомлені та скуті путами гріха і не здатні на жодні дії окрім гріха та руйнування. Христос закликав нас і ми прийшли до Нього, поклали свої гріхи на Нього і Він вдягнув нас у нове вбрання хрещення. Він опікується кожним зі своїх дітей що шукають притулку милосердного пастиря та підіймає нас на ноги коли ми безсилі приходимо до вівтаря аби знайти свою втіху у дорозі до вічного життя.

І ми знаємо що Христос завжди готовий проявити свою милість до нас

Та чи встаємо ми коли до нас промовляє Христос? Чи лежимо ми далі в темряві і боїмося Христового світла що проливається на нас та осяює крайні куточки кожного міліметру нашого життя. Господь кидає світло на наше нутро і дає друге дихання нашій спраглій душі.

Сьогодні спраглий та голодний ти приходиш до Божого вівтаря, де можеш отримати Боже прощення гріхів та відновлення у Христі. Ти можеш відвернутися від Бога і далі жити в духовній стомленості та безсиллі, але Христос не припиняє закликати до тебе: «Встань, та йди», та питання до нас, чи слухаємось ми Христа? Чи не закриваємо своїх вух та просимо Бога не втручатися в наше життя? Може ми хочемо ховатися від Бога та далі тягнути своє життя в темряві?

Христос кличе сьогодні кожного по імені та каже: «встань, та йди». Йди за Господом, аби Він провів тебе до вічного життя у прощенні гріхів та обітниці спасіння у Христі.

Встань та йди без тягаря гріхів - бо їх ти можеш покласти на Христа.

І мир Божий що вищий від усякого розуму нехай збереже наші серця та розуміння в Ісусі Христі. Амінь.