Проповідь на першу неділю після Трійці 2020

Диякон Богдан Халус

Євангелія від Луки 16:19-31

19 Далі Ісус розповів таку притчу: «Був собі багатий чоловік, який жив у розкоші, та завжди одягався у найвишуканіші шати. 20 А біля його воріт лежав бідний чоловік на ймення Лазар. На тілі його були виразки. 21 Він мріяв наїстися тими залишками, що перепадуть зі столу багатія. Тільки собаки підходили й зализували його рани.

22  згодом бідняк помер, і Ангели забрали його й віднесли до Авраама. Помер також і багач, і був похований. 23 І в країні мертвих, страждаючи від мук, багатій поглянув угору й побачив удалині Авраама, а поруч із ним Лазаря. 24 І вигукнув багач: „Отче Аврааме, змилуйся наді мною, пішли Лазаря, щоб він змочив у воді кінчик пальця й охолодив мій язик, бо я так страждаю в цім вогні!”

25 Та Авраам відповів йому: „Сину мій, пригадай: протягом усього свого життя на землі ти мав усі блага, в той час, як Лазареві на долю випали всі страждання. Та тепер він утішений, а ти терпиш муки.

26 Але опріч усе це, глибока прірва пролягла між нами і вами. Хоч як би хто прагнув перейти звідси до вас, — не зміг би, так само й з вашого боку ніхто не в змозі цю прірву здолати”.

27-28 Той каже: „Тоді я прошу тебе, отче, пішли Лазаря до дому мого батька, бо там у мене п’ятеро братів. Хай він застереже їх, щоб і вони були не потрапили до цього місця страждань”.

29 Та Авраам відповів: „У них є Мойсей та пророки. Хай твої брати їх слухають”. 30 Багатій заперечив: „Ні, отче, це якби до них прийшов хтось із померлих, тоді б вони покаялися”. 31 Але Авраам сказав: „Якщо вони не слухаються Мойсея та пророків, то навіть коли встане хтось із померлих, їх усе одно не переконає”

Благодать вам і мир від Бога Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.

Читаючи сьогоднішню Євангелію чи бачимо ми ознаки злочину в поведінці багатія? Якщо чесно, я нічого не бачу, бо все йде так як за звичай, - багатий дбає про своє самопочуття і регулярно підтримує статус, насолоджується кожним днем та проживає його відповідно до статку, з видовищами, трапезами та помпою. Чи є в цьому щось зле? Сумніваюся. Ісус не описує  нам жодного злочину, за який людину варто відправити до вічної пекельної муки. Ми не бачимо опису злочинів, не чуємо про грабіжництва чи вбивства або шахрайства. Ми бачимо стислий опис способу життя багатія.

В той самий час ми не бачимо ознак істино праведного життя бідного Лазаря. Єдине, що ми бачимо, це його люта непросвітна бідність, настільки глибока, що не вистачало йому буквально ані на що, і він за життя не міг наїстися чи поспати в чистому ліжку.

Отже, сьогоднішня проповідь може бути дуже короткою: бути багатим - це зло, а бідним - добре. Та хіба ж це справжній біблійний підхід? Хіба минулої неділі ми не чули Слово про Никодима, який був далеко не бідною людиною, і разом з цим народився від Духа? Або історію про заможного Римського сотника, який мав таку віру, якої не було в Ізраїлі?

Сьогоднішню проповідь не буде присвячено «соціальній справедливості» ані рухам за права бідного населення, бо не про це каже Ісус.

Коли ми подивимось на Євангельський текст, то побачимо, що перед цим читанням Ісус ще кілька разів говорив притчі про багацтво, і в них Він не засуджував гроші та статок, а засуджував спосіб життя фарисеїв, в цих притчах Ісус дарує нам можливість правильно дивитися на наше майно.

Ким ліпше бути - бідним чи багатим? І Христос відповідає на це питання, кажучи, що яким бідним чи багатим ти не був – головне, аби ти не мав уповання на цей статок.

Бо справді ми можемо бути свідками як щедрості людей, які допомагають нужденним, так і безкінечної жадібності тих, хто грабує людей, але Ісус в цій притчі не вказує нам на багацтво, Бог показує скоріше важливих аспекти християнського погляду на гроші:

По-перше, багацтва можуть мати велику силу тут на землі і підкорювати серця людей, але на небі вони не мають жодної влади. «В останній сорочці немає кишень» каже мудрість. Скільки б ми не мали тут на землі - це не має жодної користі для нашого вічного життя разом з Господом.

Ми бачимо, що люди, які повністю зосереджуються на статках, втрачають часто зв’язок з родиною, з Богом та ближнім, з цілою людською реальністю. Вони підвищуються але лише настільки наскільки стають сліпими. Гроші можуть засліпити.

Саме в сліпоті і був гріх багатія. Він перестав бачити зло та біду, яка панувала довкола. Він більше не був здатен до споглядання та емпатії - він перестав бачити свого ближнього, що сидів в нього просто під домом. Цей бідний Лазар припинив своє існування для багатія і саме в цьому був його гріх. Духовна сліпота є страшною силою, і ми це бачимо в кінці притчі, де опиняється багатій - в пеклі, місці вічної смерті, де немає правди любові та світла.

А де ж знаходиться після смерті Лазар? Лазар перебуває в райському світлі, де Господь панує над усім. Як він там опинився? Чому він перемістився з найгіршого місця на землі до найпрекраснішого райського саду? Вся таємниця криється в імені, бо ім’я Лазар значить «Бог - моя поміч».

А це другий аспект нашого погляду на гроші, коли наше спасіння та істинний скарб не в грошах, то годі його там шукати, бо справжній скарб у Христі, і Христос попереджає нас, що не можна служити двом панам, бо любитимеш лише одного. Саме на Христі треба зосереджувати свою увагу та йти за Ним. Саме в Бозі зосереджені наші думки та надії, і в Ньому ми маємо уповання. Він прагне звеличення в нашому житті та нашої уваги, нашого часу, нашого прагнення, місця в нашому серці та часу кожного дня. Він хоче займати в нашому серці чільне місце та сидіти в голові столу. Бо саме в Христі ми маємо надію на вічне життя, адже коли Він є присутнім у нашому буденному житті, то тим більшою буде Його присутність у Вишніх.

Отже, куди ми «інвестуємо»? Чи вкладаємо ми цілий час у наш добробут, чи шукаємо Бога, допомагаючи місії Його Слова? Чи бажаємо ми примноження нашої тлінної мирської слави, чи Слави Бога? Саме такі питання ставить Ісус перед нами. Бо після смерті в нас не буде часу на пошуки відповідей, і ми не зможемо перейти з темряви до світла і навпаки, але тут ми маємо хрест, по якому прокладена дорога з темряви у вічне світло. В хресті лежить скриня Божих страждань та любові до нас і вона є нашим найбільшим скарбом, який ми повинні шукати та прагнути.

Шукайте пізнання Христа понад усе найдорожче на цьому світі, і нехай Його милість та любов супроводжують вас у пошуках. Амінь.