Проповідь на 4-у неділя після Тріці

5 липня 2020

Благодать вам і мир від Бога Отця і Сина і Святого Духа.

Ми, Християни буваємо дуже розумні, іноді навіть зарозумілі. Ми знаємо все: як треба вести політику, як треба поводитися в суспільстві, де треба ходити в цьому світі, а куди не варто ступати. Іноді ця мудрість аж пре з нас. Ми знаємо буквально все, особливо якщо це стосується когось іншого. Можемо розповісти про правильні стосунки та христиняську етику в родині, про те, як правильно працювати та де шукати гроші. З боку все видно ліпше, і ми знаємо, як іншим треба жити. Та чи завжди є правильним шлях, яким ми самі йдемо?

Можна згадувати багато прикладів людей, які вели за собою натовп та наприкінці вони вели всіх до глибокої прірви. Вони вели на погибіль кожного, хто за ними йшов, бо і самі на погибіль ішли. Бо всім нам відомо, що сліпий не може вести сліпого, та що навіть одноокий є зрячою людиною в країні сліпих.

Одного разу серед водіїв зробили опитування: «Як ви оцінюєте своє вміння водити?» і 70% відповіли, що керують вище за середній рівень. І звісно, всі розуміють, що такого бути не може, але статистика смішна наука і вона може дозволяти щось таке.

Дійсно, ми настільки переконані в своїй правоті, що не помічаємо, як починаємо чіпляти собі на голову корону та сипати скрізь «мудростями». Ми вдаємо, що знаємо набагато ліпше за пересічну особу.

В сьогоднішній Євангелії Ісус каже:

Євангелія від Луки 6

39 Розповів також приказку їм: Чи ж може водити сліпого сліпий? Хіба не обидва в яму впадуть? 40 Учень не більший за вчителя; але, удосконалившись, кожен буде, як учитель його. 41 Чого ж в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш? 42 Як ти можеш сказати до брата свого: Давай, брате, я заскалку вийму із ока твого, сам колоди, що в оці твоїм, не вбачаючи? Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого!

Так часто ми ведемо людей своєю мудрістю, та думаємо, що даємо слушну пораду. Ми вирішуємо за інших та окреслюємо їхні шляхи, беремо на себе відповідальність за інших, хоча самі часто не можемо привести до ладу свого життя. Ми сліпі, що ведуть сліпих, і не бачимо справжнього світла перед нами.

Нещодавно розігралася ціла драма навколо одного відомого проповідника, Володимира Мунтяна. Його було звинувачено в наркотичній залежності, психопатії, статевій нестриманості, непомірній любові до грошей та багацтва. Головні канали та інші медіаресурси розлилися морем компроматів та розслідувань стосовно однієї особи.

Я не звертаю на це увагу, але не тому, що не вважаю його вчинки чи поведінку нормальною, а тому що вважаю, що головна помилка цього проповідника у зовсім іншому - у непокорі Божому слову. Наркотики чи сексуальна розпуста є гріхом, але більший гріх був вчинений, коли він викривляв Боже слово, коли провадив людей не до Ісуса, а до своєї каси, і таким чином ніхто з них не прозрів. І саме з цього почалися його зовнішні проблеми. І мені набагато більше шкода кожного, хто пішов за лжепроповідником, за людиною, яка вказує на себе замість вказувати на Христа.

А тому для мене, як для християнина, всі скандали навколо його особи, всі наркотичні залежності та моральні гріхи нічого не варті у порівнянні з гріхом проти Христа та Його Слова. Бо звідти росте корінь зла.

Як часто нам не вистачає опори? Буває, що в житті важко втриматися на рівній дорозі, обома ногами на твердому ґрунті. Ми стараємось. Ми займаємось собою. Ми питаємо поради в успішних людей. Та це все не допомагає. І саме про це наша сьогоднішня Євангелія - що наше спасіння не в багацтві, ані в успіху.

Хіба ми дивимось на Ісуса та бачимо великий успіх? Ми бачимо бідного проповідника, якого розпинають поряд з розбійниками, перед цим добряче нагородивши стусанами. Хіба Ісус є зразком великих бізнес досягнень, великого достатку та щасливої буденності? Зовсім ні, навіть навпаки, але ми уповаємо на Нього не через це. Ми слухаємо Його саме як Бога, як Того, Хто знає, де є світло в цілковито темній кімнаті.

І якщо ви раптом почуєте проповідника, який буде вказувати на себе чи на інших успішних людей більше, ніж той вказує на Христа - біжіть, тікайте від нього та шукайте у Божому Слові вашу справжню щиру втіху. Бо у цій втісі є фундамент вашого спасіння та запорука вічного життя з Христом.

Бо кожен з нас є слабким, немічним, маловірним та сліпим, але Христос омиває нас Своєю кров’ю та наділяє щедрими дарами благодаті, відкуповує нас у самої смерті і дає життя. В Христі ми починаємо бачити і розрізняти духів правди від духів цього світу. Бог дістає колоду з нашого ока та веде нас тропою духовного пізнання. Бог хоче нашого життя разом з Ним у вічності, і вже тут він протягує руку до кожного з нас.

Він бажає нашої щирої любові одне до одного, поваги, але щоб ця любов починалась не в нас зсередини, а від самого Христа. Бог наділяє нас Святим Духом, який живе в Його Церкві та керує кожним з її членів. Ісус вказує нам на милосердя та любов, з якою ми повинні жити в Його благодаті і про Його обов’язкову присутність у Своєму храмі. Бог відкриває нам очі та допомагає осягнути себе, ближнього і неосяжне, та необхідною умовою Він ставить відкриті двері. Відкривайте двері свого серця перед Богом і не перешкоджайте Йому входити у ваше життя, бо саме тоді у вашому житті буде панувати істинно Божий порядок.

І мир Божий, що вищий від усякого розуму, нехай збереже наші серця та думки в Ісусі Христі. Амінь.

Диякон Богдан Халус