13-та неділя після Трійці

15 вересня 2019

Матвія 6:1-4

1  Уважайте: не робіть ваших добрих учинків перед людьми, щоб вони вас бачили, бо не будете мати нагороди від вашого Отця, Який на небесах. 2 Отже, коли даєш милостиню, не сурми перед собою, як це роблять лицеміри в синагогах та на вулицях, щоб їх прославляли люди. Запевняю вас: вони вже одержують свою нагороду.

3  А як ти даєш милостиню, хай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права рука,

4  щоби твоя милостиня була в таємниці, — і твій Отець, Який бачить таємне, віддасть тобі [явно].

Благодать вам і мир від Бога Отця і Сина і Святого Духа.

Прямо перед тим як дати нам Молитву всіх молитов, Отче Наш, Христос наставляє народ в своїй найвідомішій Нагірній Проповіді. Просто між словами "Шукайте, найперше Царства Божого" і "Отче Наш". Хтось може подумати що ці думки не пов'язані між собою і схожі на "потік свідомості" ведучих ранкових радіо-шоу, чи просто гарні епітафії талановитого єврейського рабина, але на справді це дуже гарна логічна зв'язка яку застосовує наш Господь. Часто ми забуваємо про неї і відсуваємо на другий план і вона лишається в тіні Молитви Отче Наш та затьмарюється заспокійливими словами Господа як він про нас піклується.

Та Господь робить нам дуже важливу послугу, як добрий проповідник, зв'язуючи свою проповідь логічно. І зараз ми з вами знаходимось прямо на місці цієї зв'язки.

Ісус бере нас за руку наче малих дітей та проводить через своє Євангеліє, Він хоче аби воно стало нам близьким подібно до того як сам Господь зблизився зі своїм народом.

В багатьох притчах Ісус вказує наскільки важливі для християнина стосунки з ближні - на стільки, що навіть наша любов до Бога виказується через любов до того хто поруч. Але сьогодні Ісус нам показує що ця любов повинна бути нелицемірна, без підступності та самохвальства. Христос закликає до любові в якій ліва рука не знає про добрі діяння правиці і наші добрі справи стають настільки таємними, що ми лише скромно проходимо повз добре діло.

Наче святий Миколай який вночі старанно розносить дітям подарунки а вдень наче нічого не трапилось прогулюється містом. Ніби святий Валентин який вінчає закоханих християн і перед самим Богом засвідчує їх кохання, за що йому загрожує смертна кара (вона його все-таки знайшла).

"не робіть ваших добрих учинків перед людьми, щоб вони вас бачили, бо не будете мати нагороди від вашого Отця, Який на небесах. 2 Отже, коли даєш милостиню, не сурми перед собою"

Чи не чуєте ви в цих словах нотку справжньої любові?

Чи не нагадує це вам віддану любов матері яка вдень турбується про господарство, зустрічає дітей та чоловіка зі школи та роботи а вночі зашиває шкарпетки, порається на кухні та стомлена засинає щоб вже за кілька годин будити дітей та готувати сніданок для чоловіка?

Чи не нагадує це вам чоловіка який без вихідних працює в поті лиця, без зайвого сну та в постійних пошуках ліпшого місця аби домашнє господарство трималося та зростало?

Чи не нагадує це нам Христа, який, маючи Божу славу, опиняється на хресті в оточені злодіїв? Який смиренно та з плачем вмирає в найтемнішому на Землі місці?... Той що пролив за Свій народ дорогоцінну кров невинного агнця аби вірні Божі зібралися в колі спасенних навколо Неї.

Господь закликає нас до смиренної та відданої любові до ближнього. Не тільки того ближнього який знаходиться десь далеко за обрієм, в вечірньому випуску новин чи в сумній картинці на фейсбуці, в глибокій нужді на операційному столі чи в камері попереднього утримання підозрілих, сплячий під теплотрасою чи з протягнутою рукою на зупинці міського транспорту, але в першу чергу до того ближнього якого нам вже дав Господь: родину, друзів, співробітників, однокласників, сусідів та касирку в найближчому супермаркеті яку ми добре знаємо а вона насще більше.

Задайтеся питанням: Чи не потребують ці люди цілющої любові і чим я можу їм допомогти?

"А як ти даєш милостиню, хай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права рука, щоби твоя милостиня була в таємниці, — і твій Отець, Який бачить таємне, віддасть тобі [явно]."

Бог кличе нас любити віддано, не очікуючи на визнання, славу та подяку від людей, бо справжня подяка чекає на Його вірних на Небесах в єдності з Триєдиним Богом. Аби наша ліва рука не знала кому допомагає правиця. Аби ліва рука не знала скільки права дає на зростання Божої Церкви. Аби ліва не знала як правиця чесно і з любов'ю піклується про родину, дім, друзів, довкілля та Церкву.

Господь не забуває про Свій народ, та чи будемо ми справді Його народом якщо думатимемо лише про себе самих?

Адже правиця це робить не для свого вихваляння, а з любові яку має від Бога, бо саме в самопожертві Христовій, в Його тілі та крові є найбільший дар.

І мир Божий, який перевищує всяке розуміння, нехай береже ваші серця і ваші думки в Христі Ісусі.

Диякон Богдан Халус